Янголи спорту: рік пам’яті.
Реквієм за загиблими спортсменами
Проєкт «Янголи спорту» зібрав 200 історій спортсменів і тренерів з усієї України. Серед них – чемпіони світу, Європи, багаторазові переможці національних першостей з олімпійських і неолімпійських видів спорту. Зібрано історії ветеранів спорту та тих, хто тільки починав свій спортивний шлях. Неможливо уявити скільки вони могли б зробити для України, якби ця клята війна не забрала у них життя. Серед історій про звитягу є вісімнадцять історій про буковинських спортсменів, які поклали своє життя на вівтар миру і перемоги.
Серед них є історія і про мого найдорожчого внука, Романа Скульчука.
Дійство-пошанування буковинських героїв-спортсменів відбулося 20 квітня 2023 р. в м. Чернівці у приміщенні Комітету спорту. Я була серед запрошених гостей. Розповідаючи про життя Романа Скульчука, відчуваю велику повагу до свого онука. Душа переповнюється гордістю за нього, а серце обливається кров’ю… Розумію, що він міг би бути живим.
Згадалося все минуле. Починаючи ще зі шкільних років Роман завжди брав участь у змаганнях з шахів. Призові місця були частим супроводом у змаганнях. Це і Вижницький опорний ліцей імені Ю.Федьковича, зокрема перше місце на обласному рівні. Пізніше Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, де він займав лише перші місця у змаганнях. Йому дуже подобалось навчання у коледжі, натхненником для групи завжди була їхній куратор – Козубовська Марія Петрівна, яка вміло згуртовувала студентів, огортала любов’ю та турботою, серед них був і мій Ромчик…
Розпочалася подія урочистого відкриття Меморіалу пам’яті «Янголів спорту». Зворушливо виступила солістка Чернівецької філармонії, виконавши пісню-реквієм. Виступи супроводжувалися теплими словами-споминами. Серед відзначених налічили близько двохсот загиблих спортсменів.
Кожен день не минає без спогадів про Романа. Перший день війни, найстрашніший день для спогадів… І, звичайно, найстрашніше було його рішення піти на захист держави. Ідучи з дому, обіймаючи, цілуючи, сказав: «Бабусю, я дуже-дуже люблю нашу Вижницю і Вас. Я мушу бути там, щоб вас всіх захистити». Перебуваючи на війні, при кожній нагоді нашого спілкування тішився успіхами Збройних Сил і завжди вірив, що правда і сила буде на нашому боці!
Але настав найстрашніший день для нашої родини – 19 липня 2023 р. обірвалося серце нашого героя… Героя – спортсмена… Тиша, цілковита тиша навкруги, навіть повітря застигло, тільки чутно, як б’ються в унісон такт метронома сотень сердець – це хвилина мовчання.
Найвищою нагородою тих, хто уцілів, – є життя, а для загиблих – пам’ять. Вічна пам’ять героям нашого часу.
Не плач за мною, мамо, не ридай,
Я не хотів війни, я боронив свій край…
Не плач за мною, мамо, я – герой
Стояв я гордо, коли снайпер той
Стріляв у голову й таранив груди –
Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»…
Не плач за мною, рідна, не лий сліз,
Пишайся мною, бо я патріотом виріс,
Ти, мамо, лиш за мене помолись,
І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..
Я винен, що любив свою країну,
Я винен, що хотів здобути волю…
Але я не хотів стояти на колінах,
Пробач за стільки завданого болю…
Не плач за мною, мамо, я у Бога,
Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього
Я вже не повернуся, мамо, але знай –
Я стану ангелом і боронитиму свій край….
Любов Іванівна Скульчук – бабуся випускника коледжу і факультету ЧНУ,
Героя Романа Скульчука