Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини

Марія Козубовська

завідувачка музею

“Пізнай свій край…себе, свій рід, свій нарід,  свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя!” 

     ( Григорій  Сковорода)

Ніч у музеї

    Кожна доля, як пелюстка на квітці, обігріта на сонці, скована холодом, де кожен віднаходить свій власний шлях у бездоріжжі, де рано чи пізно із задзеркалля свідомості зароджується особистість. А коли призначення людини творити добро, нести поміж люди радість і красу, у Всесвіті спалахує своїм сяйвом зірка життя і довкола нас стає більше квіту!
Вже стало традицією у ці жовтневі дні проводити Ніч у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини до річниці заснування Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка. Відкриття Крайової школи різьбярства, токарства та металевої орнаментики у далекому 1905 році стало великою подією у житті нашого містечка Вижниця, а, особливо, для тих людей, які зробили все, щоб школа почала діяти…
Коледжівська спільнота вже святкує 118 річницю, а це 100 плюс повноліття з дня відкриття нашого навчального закладу. Потрібно відзначити, що викладачі різних років та випускники зробили неоціненний вклад у розвиток нашої мистецької школи. І це цілком закономірно. Адже зараз, коли нестримно зростає суспільний інтерес до історичних джерел нашої держави, духовної спадщини українського народу, рівня освіти, науки, культури потрібно добре знати й цінувати тих людей, які творили наш мистецький заклад, збагачували досягненнями та цікавими проєктами.
    
      За традицією у музеї зібралися викладачі коледжу, студенти перших курсів, а також всі, хто не залишився байдужим до цікавої події, яка проводилась у музеї.
 
 
 
Особливу увагу всіх присутніх справили чудові ткані рушники, які стали окрасою нашого дійства. Всі вони поєднані особливою кольоровою гамою, цікавим композиційним рішенням і неповторною орнаментикою. Було таке враження, що ми потрапили у царство ткацтва, а поетом цього царства була Ганна Василащук – видатна майстриня художнього ткацтва, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України. Ганна Василащук славилася далеко за межами нашої держави різноманітним асортиментом чудових тканих витворів. Це килими, запаски, пішви, верети, рушники, портьєри, скатертини. Вона була учасницею всеукраїнських та закордонних виставок. Твори майстрині зберігаються у музеях України та за кордоном.
      Представила цей дивовижний тканий рай – донька Марія, також знана ткаля на Прикарпатті, яка створює свої витвори та пропагує неоціненну скарбницю творів своєї матері. Пані Марія з особливим трепетом брала рушники свої матері, розгортала їх з великою ніжністю і кожну смужку орнаменту цитувала рядками поезії Тараса Шевченка. Це було так щиро, від душі! Потрібно сказати, що Ганна Василащук знала майже весь «Кобзар» напам’ять і поезія улюбленого поета майстрині вплинула на її творчість. Вона стала поетом у нитках, поетом у ткацтві. «Зоре моя вечірняя», «Катерина», Причинна», Розрита могила», « Буває в неволі», « Хустина» – не залишили нікого байдужим у музейній залі. Тематичними рушниками Ганни Василащук до поезій Тараса Шевченка проілюстроване одне з ювілейних видань Кобзаря.
Заступник директора Шешорського ліцею, вчителька української мови та літератури Марія Титаренко, яка чудово знає історію села і його знаних людей, розповіла про життєвий шлях Ганни Василащук, її творче становлення, перші виставки, а також відзначила , що майстриня була знаковою постаттю у мистецькому калейдоскопі. Вона відзначила, що Ганну Василащук знала вся Україна, а доля її прослалася її рушниками, що ввібрали в себе карпатські гомони історії, Шевченківські пророчі слова та глибинно-вроджене відчуття українського світу.
Виконання твору Мирослава Скорика «Високий перевал» у виконанні Ганни Ватаманюк – учасниці Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів, зачарувало і принесло велике естетичне задоволення всім присутнім у музейній залі. Це було своєрідне продовження Ночі у музеї…
      Студенти та всі присутні в залі радо вітали Олену Чепух, керуючу справами виконавчого апарату Вижницької районної ради, менеджера проєктів , які реалізуються за партнерства районної ради й нашого коледжу.
      У своєму виступі пані Олена познайомила всіх присутніх з проєктами, які свідчать про плідну співпрацю наших інституцій.
      Історія нашого навчального закладу надзвичайно цікава і багатогранна. Тут працювали незвичайні люди, які творили прекрасне, дбали про збереження національної спадщини нашого народу. Козубовський Д.О. , викладач коледжу, багаторічний директор, заслужений працівник освіти України познайомив всіх присутніх з історією створення нашого коледжу, адже наш навчальний заклад є найстарішим на Буковині і найкращим мистецьким закладом в Україні! Дмитро Онуфрійович відзначив, що перші вчителі школи відновили та розвинули буковинську школу художнього різьбярства, залишили наступним поколінням педагогів основи народної педагогічної науки, людської мудрості, яка різним складом педагогів, свято дотримувалась і дотримується у нашому навчальному закладі. Олена Круглюк – завідувачка методичного кабінету, звернула увагу всіх присутніх на роль музею у виховній роботі навчального закладу, адже музеї покликані зберігати та передавати від покоління до покоління культурний та історичний код нації.
     Ведучі заходу Яна Максим`юк і Наталія Гешко відзначили, що щасливе молоде покоління, що народилося і живе на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Всі добре розуміють в який час живуть. Сьогодні, як ніколи, всім треба гуртуватися, допомогати один одному та нашому війську і державі.
На завершенні заходу було проведено екскурсію у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини, який став родзинкою нашого містечка.
 
Марія Козубовська – викладач коледжу, завідувачка музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини

Благодійна акція
«Все буде Україна»

      Наш патріотизм та позитив вбиває ворога, тому що ми єдині. Ми свідки створення нової історії. В майбутньому ми будемо згадувати зі сльозами на очах, з гордістю за свій народ, за наших героїв, які пожертвували своїм життям аби врятувати державу. Ніколи українці не пробачать цієї війни. Але ми всі віримо, що все буде добре!
     У музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка продовжується акція «Все буде Україна». Щиро запрошуємо всіх охочих сфотографуватися у національному одязі та зробити свій вклад для перемоги!
Україна – понад усе! Все буде Україна!

Знайомство з традиційною кухнею Буковинської Гуцульщини

    16 лютого 2022 року Україна вперше відзначила ДЕНЬ ЄДНАННЯ.
У цей день українці з особливим натхненням підіймають Державний прапор і показують всьому світу силу нашого народу та незламне прагнення до перемоги та миру.
     Сьогодні Україна переживає найбільше випробування у своїй історії – збройну боротьбу за незалежність та територіальну цілісність. У цій страшній війні ми маємо загиблих і поранених, проте маємо і велику історичну перемогу – згуртовану націю, яка готова боротися за ідею збереження нашої державності.
   Студенти Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка щасливі з того, що народилися і живуть на чудовій, мальовничій землі. Тут жили їхні діди та прадіди; тут живуть їхні батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.
     Вже стало доброю традицією запрошувати до Музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини шанованих гостей, організовувати майстер-класи, екскурсії та цікаві зустрічі. В День єднання для відвідувачів музею презентувалась традиційна кухня Буковинської Гуцульщини, на якій талановиті ґаздині Вижниччини – Наталія Вятковська та Наталія Беспалова, учасниці багатьох етнографічних проєктів, конкурсів, фестивалів, які відомі далеко за межами не тільки нашого району, але й нашої області, поділились родзинками приготування гуцульських страв.
    На родинну зустріч прибуло багато гостей: Олександр Шкурідін – депутат Чернівецької обласної ради, представники районної ради, громадські активісти, волонтери, викладачі та студенти коледжу, жителі та гості міста Вижниця. Яке ж це щастя, що не дивлячись на складну ситуацію, маємо можливість зібратися нашою вижницькою родиною, запросити поважних гостей, поспілкуватися, спробувати наїдків ґаздиньок, висловити свої думки та побажання.
     В народі кажуть: «Від нас мало, а від Бога багато». Всі присутні долучилися до акції «Все буде Україна» і зробили свій внесок у символічний ґарчик. Зібрано 4000 гривень, які передали до громадської організації “Волонтери Вижниці” для потреб військовослужбовців.

    Директор коледжу, Роман Гаврилюк щиро подякував всім гостям, співорганізаторам, чудовим ґаздиням і всім, хто долучився до цього незвичайного дійства та побажав щастя й достатку в кожному домі, злагоди в кожній родині, миру і перемоги в нашій країні.

День української хустки

         Любити свій народ – це значить любити мамину пісню, що  вчила добра і ласки, пам’ятати  батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати у руки речі , які в ній  є, і берегти їх , як найдорожчу  реліквію.

         У Всесвітній день хустки йшла мова про звичайні українські хустки у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка. Скільки цікавого вони можуть нам розповісти! Адже  хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом родини  і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини та реліквія , що передавалась із покоління в покоління.

       Ведучі цього заходу Іван Мудрак і Олександра Дячук вели мову про те , що й   нині хустка не втратила своєї актуальності. Більшість українок мають традиційну українську хустку у своєму гардеробі, адже Різдвяний вечір та Коляду не можна уявити без даного аксесуару. Цей автентичний аксесуар надає сучасним українкам колоритного образу.

     Сьогодні яскраві хустки поступово завойовують прихильність не тільки українок, а й модниць всього світу. А отже українське вкотре стає світовим трендом.

      Показ одягу і майстер – клас пов’язування хустки та перемітки викликали великий інтерес у студентів коледжу та гостей свята. Євдокія Ковалюк та Олена Михайленко представили увазі присутніх різні види пов’язування головних уборів, а їх є понад тридцять. Адже люди здавна вірили, що хустка має магічні властивості та слугує оберегом і є важливим атрибутом на всіх українських обрядах.

А хустка в нас завжди була в пошані

У літню спеку й люті холоди.

Їх гарно так замотували пані,

Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.

А літню хустку часто вишивали,

Щоб гарною на голові була.

І хустка людям щедро дарувала

Свій захисток від сонця і тепла.

Бо голови від спеки закривала,

А взимку гріла і несла тепло.

Та від хурделиць ревно захищала,

Щоб затишно у холоди було.

Тож за турботу їх усі любили:

І прикрашали, як могли, усі.

Краса в хустині нашій споконвічна,

Як і душа, що з піснею жила.

Бо в українок і душа лірична,

У ній багато сонця і тепла.    

Марія Козубовська – викладач коледжу

Благодійна акція
«Все буде Україна»

Нехай ніхто не половинить
Твоїх земель, не розтина,
Бо ти єдина, Україно,
Бо ти на всіх у нас одна

   Запрошуємо всіх бажаючих зробити фото у національному костюмі і долучитись до збору коштів на допомогу Збройним Силам України. Найменша ваша допомога є вкрай необхідною! Акція відбуватиметься у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини з 07 листопада 2022р.

   Просимо всіх небайдужих долучитися до проведенння акції, адже найменша ваша допомога-безцінний вклад для наближення нашої перемоги у боротьбі з ворогом за незалежність і цілісність України.

Підсумки благодійної акції "Все буде Україна!"

Ділимось підсумками першого туру нашої благодійної акції “Все буде Україна!”, яка відбувається в Музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини з 07 листопада 2022 року. Разом зі студентами, викладачами та працівниками коледжу, тимчасово переміщеними особами й небайдужими людьми міста, вдалося зібрати 5151 гривню. Ці кошти спрямовані на підтримку Збройних сил України.

   Дякуємо кожному, хто долучився, адже найменша ваша допомога – неоціненний вклад для наближення нашої перемоги у боротьбі з ворогом за незалежність і цілісність України!

P.S.Наразі акція продовжується. Тож запрошуємо всіх охочих зробити фото у національному костюмі й долучитись до збору коштів.

Ніч у музеї

Вже стало традицією у жовто-багряні осінні дні  на честь заснування Вижницького    фахового коледжу мистецтв та дизайну  імені Василя Шкрібляка проводити Ніч у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини.

Історія розвитку нашої Альма – Матері  тісно пов’язана з мальовничою Вижницею, яка чарує і дивує своєю красою всіх гостей міста та, особливо, молодих людей, які вирішили пов’язати своє життя з мистецтвом.

Вижницю називають воротами Карпат. Широко відчинені вони для тих, хто прагне прилучитися до первозданної гірської краси. Цілюще гірське повітря, настояне на хвойних пахощах; мальовничі пейзажі, що милують зір і створюють добрий настрій і ,звичайно, привітність місцевих жителів — усе це приваблює гостей міста. Михайло Коцюбинський , відпочиваючи у Карпатах, писав «… Якби ви знали , який це дивовижний , майже казковий куточок, з густо-зеленими горами,  з вічно – шумливими гірськими ріками, чистий, і свіжий, наче вчора народився …  Мова, звичаї  гуцулів настільки своєрідні і барвисті, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий, незнаний світ…».

 

Сьогоднішня Вижниця — місто життєрадісних людей, народних митців й умільців. Це місто завжди було і залишається найважливішим культурним  центром Буковинської Гуцульщини та прихистком людей доброї волі і помислів. 

Оберегом народних традицій і звичаїв є Вижницький фаховий коледж  мистецтв і дизайну імені  Василя Шкрібляка,  який відомий далеко за межами України. Гордістю  коледжу є не тільки  музей дипломних і курсових робіт,  але й музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини.

Ідея створення  музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини назрівала у коледжі давно, адже подібна гуцульська кімната існувала з дня створення навчального закладу і налічувала десятки унікальних етнографічних предметів, зібраних свого часу в гуцульських селах Карпат. На превеликий жаль унікальна колекція була вивезена румунськими окупаційними властями у 1944 році. Відновити у повному обсязі втрачені реліквії , звісно ж, неможливо, але робота для відтворення їх не припинялася протягом багатьох років.  І як результат самовідданої роботи – чудове зібрання предметів народного декоративно – вжиткового мистецтва та старожитностей було відкрито у 2011році на честь 105 річниці з дня заснування Крайової школи різьбярства та металевої орнаментики. За 117 років наш навчальний заклад пережив зміну різних політичних режимів, але не втратив свою сутність – берегти і примножувати народні традиції підкреслив Д.О. Козубовський, багаторічний директор коледжу, з легкої руки якого був заснований музей старожитностей.

Ведучі заходу, студентки четвертого курсу Ксенія Телекі та Олександра Дячук, вели мову про те , що молоде покоління щасливе з того , що     народилося і живе   на чудовій , мальовничій землі, де  жили їхні діди і прадіди; де живуть батьки, де корінь роду українського сягає сивої давнини.  Адже вони живуть  на своїй землі, українській, мають свою культуру і традиції, не зазіхають на чуже, а бережуть  своє – Богом дане нашому народу.

Студенти навчального закладу добре розуміють, що  сьогодні, як ніколи, всім треба гуртуватися, допомогати один одному та нашому війську і державі,   і пам’ятати  усіх невинно убієнних, закатованих і пропавших безвісти, щоб Всевишній  дав силу і волю нашому народу та мудрість і наснагу для зміцнення рідної держави, рідної землі.

За традицією у музей старожитностей прийшли студенти коледжу, викладачі, учні Мистецької школи зі своїми наставниками, Олена Чепух,  керуюча справами виконавчого апарату Вижницької районної ради, менеджера проєктів , які реалізуються за партнерства Вижницької  районної ради і нашого коледжу. Пані Олена презентувала музею  старожитностей надзвичайно цінні матеріали, які стали окрасою нашого зібрання.

Ганна Ватаманюк – учасниця Міжнародних та Всеукраїнських  конкурсів, майстер народного мистецтва. Її гра на скрипці зачаровує всіх присутніх, а ґердани, які створює ця красива і талановита  жінка, приносять радість і красу. Пані Ганна провела майстер – клас по створенню ґерданів.

Олександр Бродовінський –композитор, диригент, один із засновників «Смеречини», народний майстер з лозоплетіння у третьому поколінні розповів всім присутнім про секрети  його творчості, які побудовані на любові до музики, життя, рідної Вижниці і героїчного  Хотина. Студенти та гості  із захопленням прослухали пісню « Моя Вижниця», автором якої є наш гість і в минулому працівник нашого коледжу, який своєю невтомною працею збагатив скарбницю цікавих справ нашого навчального закладу.

Усі експонати, представлені в експозиції музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини , – живі приклади, а вони дійсно живі, бо витворені руками тих, хто споконвіку  жив і творив на цій благословенній Богом землі.

Як відомо, людину завжди зустрічають по одежі… Одяг легко може розповісти який у людини статус, її соціальне становище, а якщо він ще й автентичний – то з легкістю вказати, з якої місцевості людина. Гуцульська мода завжди виділялася з поміж інших своєю барвистістю, неповторністю, вишуканістю та притаманними лише цій територїі особливостями, адже вона увібрала в себе всю повноту й красу гір. Невипадково видатний український вчений-етнограф Володимир Шухевич писав: “Усім укладом свого життя, своїми нравами і звичаями гуцули відрізняються від своїх співвітчизників, що живуть у Карпатах і далі на Захід.

Гуцульська «ноша» завжди характеризувалася своєю практичністю, адже гуцули ходять далеко в гори, їздять на конях, тобто ведуть досить активний спосіб життя.

Окрасою експозиції музею становлять комплекти чоловічого та жіночого одягу. Це вишиті сорочки, запаски, головні убори тощо. Сорочки та блузи характеризуються особливим кроєм та пошиттям, оздобою, різноманітними техніками та багатою колірною гамою.

Всі учасники заходу були зачаровані представленням  одягу,  який став  окрасою та родзинкою нашого музею.

Ведучі цього неординарного вечора підкреслили, щоми навчаємося у найкращому навчальному закладі   і пишаємося тим , що у нас є два потужні музеї, які привертають гостей не тільки   Вижниці, але й всієї України.  Коледж і музеї відвідали  багато делегацій з України та із-за кордону.

Музей старожитностей та етнографії Буковинської        Гуцульщини       стає з кожним днем популярнішим. Дедалі більше людей відвідують його і залишають   схвальні відгуки про колекцію музею, а також про те, що  зберігаються традиції народного мистецтва. Адже, хто не знає минулого, той немає майбутнього.

Потрібно відзначити ,що наш музей відвідали протягом останніх місяців також і вимушені переселенці з Донеччини, Луганщини, Запоріжської і Харківської областей, Київщини та  Чернігівщини. Всі дорогі гості захоплювалися  нашими експонатами і горді з того , що український народ має свою історію, свою культуру, свої звичаї і традиції.

Музей привернув також  увагу волонтерів, художників Мистецької резиденції, а також акторів. Всі присутні з великим хвилюванням прослухали    пісню у виконанні Олександра Фочука,  випускника Одеської консерваторії, нашого земляка,  зйомки якої проводились у музеї.

На завершення кожен присутній з великим хвилюванням вслухався в слова молитви:

Боже – отче всемогутній, Захисти коханий край,

Дай нам вийти у майбутнє, Мужність і сміливість дай,

Хай Собори на руїні, стануть там, де ти прорік

Незалежній Україні – слава нині і повік!

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

Ти мені боліла важко ранами,

Як тебе хотіли розп’ясти,

І нитками – чорними й багряними –

Власний образ вишивала ти.

Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум’ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

Викладач Марія Козубовська

Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини — місце, де зустрічаються сьогодення і минуле, традиції і сучасність. Коли проходиш по його залах, то відчуваєш, як дух часів, творчість простих людей заворожують і спонукають вивчати звичаї і традиції минулого. Адже давно відомо що,  той , хто не знає минулого, немає майбутнього. Експонати, розміщені тут, говорять про те, як розвивались  гуцульські райони  протягом століть.

«Модернізація музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини», що   впроваджувалася в рамках проєкту «Карпатська мережа регіонального розвитку» надала нових барв і відчуття гордості за те, що ми живемо в такій країні, де цінується Людина, її творчість і , найголовніше, це історія, яку ми повинні зберегти. Тут можна робити замітки, годинами розглядати дивовижні експонати, які збиралися на протязі тридцяти років.

В цей непростий для нашої держави час, музей приймає своїх гостей, а саме людей з усіх куточків України, які знайшли надійний прихисток у нашому містечку.

Волонтерський загін «Червона рута» завітав до нашого музею з тими людьми, які постійно працюють над тим, щоб приблизити перемогу у цій такій несправедливій війні. Наші гості з великою цікавістю відкривали для себе буковинський край,  його людей, творчість майстрів, звичаї і традиції горян, історію відкриття нашого коледжу, захоплювались різнобарвністю одягових традицій та писанкарством, давніми світлинами і вишиванками, які дбайливо     зберігаються у нашому музеї.

Особливого колориту нашій зустрічі  надав майстер – клас Дмитра Мазуряка, який розповів про музичне мистецтво наших горян. Наші гості  мали змогу послухати мелодії   трембіти, сопілки, дримби та цимбалів. Таку зустріч можна було  б   назвати годиною спілкування, на якій було безмежно комфортно, де відбулося єднання всіх сердець великої цілісної, незалежної держави  – Україна! 

Реалізація проєкту
«Модернізація Музею старожитностей та
етнографії Буковинської Гуцульщини»

 Раді повідомити, що 17 лютого о 13:00 год. в приміщенні Музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім.В.Ю. Шкрібляка, відбулася презентація проєкту «Модернізація Музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини», який впроваджувався у рамках проєкту «Карпатська мережа регіонального розвитку» що реалізується спільно Міністерством розвитку громад та територій України.
  Проєкт спільно реалізовували – Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка, Вижницька районна рада та ГО “Волонтери Вижниці”.
  Почесну місію перерізування стрічки виконали виконавча директорка АОМС «Єврорегіон Карпати – Україна» Наталія Савка та директор Вижницького коледжу прикладного мистецтва ім. В.Ю. Шкрібляка Роман Гаврилюк.
Відтак, в ошатній залі оновленого Музею, шанованих гостей з піснями зустрічав народний аматорський фольклорно-етнографічний колектив «Молодички-жартівнички», художній керівник Марія Ісопчук.

 З вітальними словами до присутніх звернулися також виконавча директорка АОМС «Єврорегіон Карпати – Україна» – Наталія Савка та депутат Чернівецької обласної ради, голова постійної комісії обласної ради – Володимир Мороз.

«Ми продовжуємо допомагати громадам вирішувати актуальні проблеми. Результати вже реалізованих проєктів на Вижниччині підтверджують, що отримати фінансування можливо, якщо є якісна, цікава ідея, націленість на результат, а ідея принесе користь для громади», — зазначила Наталя Савка.

Завершилося дійство оглядом експозиції Музею.

У Вижницькому фаховому  коледжі  мистецтв та дизайну  імені Василя Шкрібляка музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини був відкритий 29 вересня 2010 року на честь 105 річниці з дня заснування Крайової школи столярства, різьбярства, токарства та металевої орнаментики у місті Вижниця.  Метою музею є вивчення, збереження та використання пам’яток матеріальної і духовної культури гуцулів, прилучення громадян до надбань національної історико-культурної спадщини, інформування студентів про значення культури, вікових народних традицій, побуту для формування національної свідомості.

Експозиція музею налічує більше двох тисяч унікальних експонатів, серед яких предмети домашнього вжитку, одяг, ткані та вишиті вироби, прикраси, знаряддя праці та реманент (старовинні праски, ваги, ліхтарі) і сакральні предмети.

Експонати музею зібрані під час етнографічних практик та експедицій студентів і викладачів коледжу. Велику кількість експонатів передано музею Козубовським Дмитром Онуфрійовичем, директором коледжу 1988-2015рр. 

Гуцульщина, як етнографічний регіон, має колоритний етнокультурний і природний потенціал. Михайло Коцюбинський, відпочиваючи в Карпатах, писав: «…Якби ви знали, який це дивовижний, майже казковий куточок, з густо зеленими горами, з вічно – шумливими гірськими ріками, чистий, і свіжий… Мова, звичаї гуцулів, які проводять усе літо зі своїми стадами на вершинах гір, настільки своєрідні й барвисті, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий, незнаний світ… Якби ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою…».

Протягом віків у гуцулів виробився своєрідний та неповторний господарський устрій (гірська агротехніка, лісництво, полонинське тваринництво), набули розвитку різні види ремесл, особливого типу архітектура тощо. В основу класифікації експонатів музею покладений відповідний тип призначення речей: хатнє обладнання й меблі, знаряддя праці, предмети господарського призначення, посуд, начиння, культові й обрядові предмети. Все господарство гуцулів базувалося на народних традиціях та місцевих звичаях. Ведення домашнього господарства гуцулами включало такі види робіт як мелення кукурудзи на жорнах, прядіння льону та конопель, обпікання олії у ступі, шиття вовняного і лляного одягу, а на полі – рільництво та сінокіс. Кустарні промисли були тісно пов’язані з життям та звичаями гуцулів. Ручні вироби, які в основному були пристосовані до місцевих умов та потреб мешканців, відповідали давнім звичаям та традиціям, наочно репрезентують практичність гуцулів. Домашній промисел ніде більше не відігравав такої важливої ролі як на Буковинській Гуцульщині.

Відгуки гостей музею

Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини створений відносно не давно, проте має з кожним роком все більше прихильників. Особливою увагою він користується серед учнів, студентів, викладачів та науковців, туристів, всіх хто цікавиться життям та побутом жителів гірських населених пунктів Буковинської Гуцульщини. Щорічно музей відвідують сотні гостей міста, туристів з усіх областей України та із-за кордону.

Вони залишають відгуки, в яких виражають глибину своїх патріотичних та психолого-естетичних почуттів.

    • «Вражений музеєм! Заздрю Вам, тому що в моєму музеї немає таких експонатів, які є у Вас. Бажаю успіхів в цій не легкій справі (записав у книзі відгуків 12.03.2012 Микола Кузьменюк, буковинець, який проживав у місті Севастополі і організував там музей побуту Західної України)
    • «Кажуть, що вічного немає нічого! Але вічним є дух народу, дуже добре, що ми маємо таку доказову базу, яка є невмирущим народним скарбом (записали 23.05.2014 викладачі Косівського інституту декоративно-прикладного мистецтва)
    • «Схід і Захід РАЗОМ!» – так написали студенти Луганщини 20.03.2014 року у відгуку про побачені експонати, виразили глибоку стурбованість щодо подій, які відбуваються на Сході України.
    • 11.02.2016 року народний депутат України М. Томенко, відвідавши музей, залишив запис: «З надією на розквіт нашої української культури в українській державі».
    • «Вражений прекрасною колекцією історичних речей нашого народу. Без минулого немає майбутнього…», – записав один із відвідувачів музею.
    • «Коли відвідуєш такий музей, то відчуваєш гордість за наш народ, який багатий на творчість. В музеї зберігається пам’ять наших предків», – записали учні Вижницької гімназії.
    • «…це особливе відчуття! Ми ніби зайшли в гості до наших предків та відчули ті старі часи завдяки зібраним неоціненним скарбам наших предків. Ми пишаємось вами, дякуємо за збереження і пропагування нашого, українського! – залишили відгук учасники «Миколайчук – Фест» з міста Симферопіль 17.06.2016