Великодній воркшоп
у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини
Коли приходить весна в Україну, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, сідають люди у своїх оселях біля печей, свічок і беруться за давнє-прадавнє ремесло – розписування писанок.
Звичай розфарбовувати яйця прийшов до нас з сивої давнини і втілює уявлення народу про єдність небесної і земної сфери, про красу нашої землі. Свій початок він бере з сивої давнини, від прадавніх вірувань нашого народу.Ще в дохристиянський період у слов’ян існував звичай: весною, коли святкувався прихід нового року, дарувати один одному “красні яєчка”. Цей обряд був пов’язаний з народним уявленням про яйце, що було символом весни, сонця, перемоги життя над смертю. “Красні яєчка” дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю; застосовували як запобігання від стихійного лиха, переляку, наговору, для лікування хвороб.
Під час розкопок археологи знаходили розфарбовані й розмальовані глиняні яйця. Пізніше почали виготовляти їх на яйцях лелек, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів. Після прийняття християнства, як офіційної державної релігії, відбулося календарне стикання давніх язичницьких свят з новими християнськими. Церква пристосувала язичницький культ писанки, як знак сонця і оновлення життя і ввела його у свято Великодня, як символ Христового воскресіння.
Мабуть, важко знайти людину, яка б не згадувала весняні дні дитинства, коли, зустрічаючи теплі промені сонця, запах вогкої вранішньої землі, мати ставила на стіл пахучу паску чи “бабку” в оздобленні зелених паростків та писанок. Це свято – мудра народна традиція, яка живе з прадавніх часів.
Потрібно мати велике терпіння, велику любов, глибокий розум, шанувати звичаї, аби творити писанку. За тими малюнками стоять образи віддалених епох, стоять символи прихильності, що оберігають людей від зла! Кожен колір, кожна лінія в них вселяє конкретні почуття й думки. Кожна фарба в писанці має своє життя, свою символіку, своє окреслення радості. Сьогодні мало хто вміє читати писанки і ми навіть не здогадуємося, як багато може розповісти нам той чи інший малюнок, адже писанки – це шедеври мініатюрного живопису, в яких народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.
Майстер -класи під назвою «Чарівна писанка» стали традиційними у Вижницькому фаховому коледжі мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка. 29 березня 2023року у музеї старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини спільно з Вижницькою районною радою та Підзахаричівською гімназією Усть-Путильської сільської ради проведено свято духовності, свято народної творчості.
Головна мета заходу – популяризація історико-культурної спадщини Вижницького району, як єдиного представника Буковинської Гуцульщини та збір коштів для потреб ЗСУ.
Всі присутні на святі, а саме студенти та викладачі навчального закладу, учні Вижницького опорного ліцею їм. Ю Федьковича з їхніми талановитими вчителями, учасники школи волонтерів, навчання якої проводиться за проектом «Вижницька громада – надійний прихисток в складні часи», центр громадського дозвілля ВПО шість бенефіціарів на чолі з Ніною Пряділя і Оксаною Воронюк, а також небайдужі вижничани та вимушені переселенці , які залюблені у звичаї і традиції нашого народу, мали можливість познайомитися з технологією та традиційним розписом гуцульських писанок і старовинними рецептами та оздоблення традиційної Великодньої випічки. Майстер-класи на чотирьох локаціях проводили Бойчук Василина Лук’янівна – вчителька української мови та літератури Підзахаричівської гімназії Усть-Путильської сільської ради, Касіян Марія Володимирівна – вчителька історії Підзахаричівської гімназії Усть-Путильської сільської ради, Холеван Лілія Марківна -вчителька мистецтва гімназії, одна із найкращих випускниць нашого навчального закладу; Вятковська Наталія Танасіївна, учасниця всіх заходів, які проводяться у нашому музеї, волонтерка, учасниця проєкту «Смаки Буковини» та провідні викладачі коледжу Сірецька Зіновія Василівна і Мицкан Ольга Михайлівна.
Присутні на майстер – класах мали можливість писати писанки – це маленьке диво, яке чарує, спонукає до роздумів і дає віру у все найкраще, які є вісником добра, надії, й радості, що реалізується в кольорах, лініях, візерунках, ритмах орнаменту, адже крім культового значення, вони є також одним з найдавніших різновидів народної творчості.
«Спекти смачну паску – справжнє мистецтво і підходити до нього треба лише з чистими думками та вірою в серці», – вела мову Наталія Вятковська на майстер – класі з Великодньої випічки і вправно показала як прикрашати паски різними символами та візерунками. Ведучі свята Світлана Думич і Яна Максим»юк познайомили всіх з прикметами які пов»язані з випіканнням паски:
-пекти паску можна було лише у ідеально чистій кухні. Напередодні газдиня мусила перемити увесь посуд та вичистити піч. За звичаєм, господині не дозволялося сідати й відпочивати, поки печеться паска;
-якщо у господинi гарно пiдiйшло тiсто, то в хатi буде лише добро i родина буде щасливою. А якщо тiсто западається, то це слiд розумiти як застереження про лихо;
– горяни вiрили в те, що лопата, на якiй пiдносять паску в пiч, має священнi властивостi і всi члени родини повинні доторкнутися до неї;
– здавна всі вiрили, що коли на Великдень свiтило сонце i небо було безхмарне, – це вiщувало погожий рiк i багатий урожай.
Під час підведення підсумків роботи майстер – класів виступили заступник директора з навчальної роботи коледжу Віра Юріївна Фижделюк, викладач коледжу, заслужений працівник освіти України Дмитро Козубовський, керуюча справами виконавчого апарату Вижницької районної ради Олена Чепух, помічник народного депутата Максима Заремського Марія Кузьміна, Наталія Вятковська та зрештою всі присутні долучились до обговорення дійства, яке не залишило нікого байдужим. Всі виступаючі вели мову про те, що як люди писатимуть кожного року писанки, як допомагатимуть одні одним, берегтимуть звичаї і традиції, то ніяка вража сила не поборить наш народ , в якому є і правда, і мудрість, і сила!
Марія Козубовська, викладач – методист коледжу, завідувачка музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини
