Сонячні акварелі Василя Курова
( До 100 – річчя з дня народження В. П. Курова )
Понад двадцять років викладав живопис, основи композиції, рисунок у Вижницькому училищі прикладного мистецтва (тепер Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка) Василь Петрович Куров. Тут він став провідним майстром, наставником молоді, виконував значну громадську роботу. Разом з тим, як тільки виникала можливість – брав етюдник і поспішав писати краєвиди буковинського краю, який став йому таким рідним.
У 1978 році художник презентував в рідному навчальному закладі виставку акварельних робіт, яких було понад 80, написаних останнім часом.
«У цих творах – чудові замальовки буковинської природи, де так тонко і велично відтворена краса життя. Всі роботи легко сприймаються глядачем, не залишають його байдужим». – писав В. К. Демчик.
Народився Василь Петрович Куров 23 лютого 1923 року у селі Биково, Тверської області (Росія),
Закінчив середню школу, мріяв стати військовим і подав заяву в Подільске артилерійске училище. 22 червня 1941 року – випускний вечір і… Війна!
Став військовим, учасник Другої світової війни. Від отриманого поранення втратив праву руку.
А у дитинстві була у нього ще одна мрія – стати художником. Саме ця мрія стала вирішальною. У 1947 році він вступає в Московське художньо-промислове училище на відділ килимарства, а потім продовжує навчання на вищому педагогічному відділенні цього училища і одночасно викладає на молодших курсах.
У 1955 році він закінчив навчання і був направлений викладачем в училище прикладного мистецтва, в місто Вижницю.
Вижниця – цей чарівний куточок України, мальовничий край з бурхливими гірськими річками, буковими і смерековими лісами – причарувала молодого художника. Вражений цією красою, він вирішив залишитись тут на все життя.
В.П.Куров віддає всього себе улюбленій справі – відкривати світ прекрасного для тих, хто виходить на широку дорогу життя.
Можна вважати, що ця робота не була даремною, бо серед його студентів були Герой України Василь Зінкевич, Заслужені працівники культури України: Жаворонков В. П., Васьков В. В., член Національної спілки художників України Жуковський Е.Ф., викладачі коледжу В.Жуковська, Л.Столєтова, С. Чернишова і багато інших художників, викладачів художніх закладів. До цього часу вони з вдячністю і пошаною приносять квіти на могилу свого вчителя.
Василь Петрович був не тільки чудовим викладачем, а і завжди – в центрі життя училища. Доброзичливий за характером, він і на колгоспних полях допомагав збирати врожай, і керував посадкою плодових та декоративних дерев, які й до тепер красуються як пам’ятник йому. Співав у хорі Вижницького районного Будинку культури.
Невиліковна хвороба 5 червня 1979 року несправедливо, жорстоко, так рано вирвала його з життя, яке він так любив.
Світла пам’ять Василю Петровичу Курову !
За надані матеріали щиро вдячні сім’ї Курових:
Анастасії Куровій і Олексі Жебчуку.