Міжнародний майстер-клас з написання великодньої писанки.
10 квітня, незважаючи на примхи весни, у
Музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, тепло, святково, і затишно від писанкового дивосвіту. Сюди знову звідусюди скликав на традиційну зустріч усіх бажаючих передвеликодній майстер-клас з написання писанок.
Цьогоріч цей захід вийшов на міжнародний рівень. На нашу мистецьку гостину завітали гості з Румунії: Василь Кераре – голова комуни Мілішівці та Іван Гренюк заступник голови Сучавського повіту з відомими майстринями, які не лише зберегли традиції написання писанок, а й рідну мову предків – українську, та їхні звичаї.
Ведучі дійства Ірина Задорожна, Соф’я Крівкіна розпочали захід з подяки нашим захисникам та Збройним Силам за можливість навчатися під мирним небом. Від студентської родини висловили вдячність кожному воїнові за те, що вони мають можливість творити, радіти мирним ранкам. Водночас традиційно проводилася акція «Все буде Україна», під час якої збирали кошти для ЗСУ, де присутні змогли долучитися і зробити свій внесок у скарбницю нашої перемоги. Всього зібрано 8100 гривень.
Вшановано пам’ять всіх загиблих у цій такій жорстокій, несправедливій війні хвилиною мовчання, серед яких випускники коледжу Роман Скульчук, Едуард Каралаш, Ігор Бойчак, Микола Павловський, які поклали своє життя на вівтар незалежності нашої держави.
Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.
Україна в серці, в кожному помислі, у кожнім діянні у майстринь з Румунії Люсії Генцар, Бриндусі Песларі, Діани-Олександри Воящук.
Розписане яйце, це справжній оберіг, що несе в собі силу поколінь, це магічний оберіг нації, її філософії і культури, який об’єднав писанки Буковини – української і румунської. І приємно було відзначати спільні традиції, орнаменти, які виводили майстрині на яйці, їх назви. І навпаки, були одинакові візерунки з різними найменуваннями. Наприклад, наш безкінечник гості з Румунії називали море, бо нагадують їм хвилі. Пані Люсія Генцар зазначила, що усі назви візерунків у них лише українською мовою, бо інакше не може бути. Румуни не пишуть писанок. Це ще раз свідчить, що писанка – саме український символ, наш оберіг.
Сьогодні кожен з присутніх долучився до написання буковинської писанки. Хтось вперше тримав писачок, а хтось з майстерністю виконав свій оберіг до великоднього кошика.
На нашому святі творчості було багато людей, які закохані у мистецтво, керівництво району і міста. Серед них постійні учасники наших заходів у музеї старожитностей Сергій Чеботар – начальник Вижницької РВА; Михайло Андрюк – голова Вижницької районної ради; Ганна Гринчук – перша заступниця голови РВА; Олексій Чепіль – голова Вижницької міської ради.
Звертаючись до присутніх, вони щиро дякували організаторам за можливість доторкнутися до витоків писанкового мистецтва. Сьогодні ми не просто створили власні писанки, а пізнали глибоку мудрість наших предків, відчули магію цього мистецтва та вклали у свої роботи часточку тепла і душі. Особливі слова дяки звучали для наших друзів з Румунії, за участь і втілення прекрасної ідеї спільного написання великоднього дива.
Роман Гаврилюк – директор Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, розповів присутнім про те, що нас з нашими друзями з Румунії об’єднує велика і прекрасна ідея, яку проповідував Христос – любов, всепрощення, милосердя, добро, щирість і чистоту помислів.
З давніх-давен вважалося, що поки люди пишуть писанки, доти існує світ. Кожен візерунок має своє значення, кожен колір – свою енергетику.
Отож майстри-писанкарі поринули у світ символів, кольорів і традицій, допомогли присутнім дізнатися більше про секрети писанкарства та спробувати себе в цій дивовижній справі. Віриться, що цей майстер-клас стане не лише можливістю навчитися нового, і надихне на збереження та продовження цієї чудової традиції прийдешнім поколінням.
Писанка Буковини без кордонів… Ця тема є для нас глибоко символічною, адже писанка завжди була не лише знаком весни та оновлення, але й оберегом, що несе в собі віру, силу та перемогу добра над злом. А зараз це ще й місток єднання між людьми різних національностей, регіонів та країн.
Буковина – це не просто географічний регіон, це унікальний культурний простір, де тісно переплелися історії, мови та традиції багатьох народів. Саме тут серед мальовничого Карпатського передгір’я, з покоління в покоління передаються давні звичаї, зокрема традиція писанкарства, що стала яскравим символом духовного багатства краю.
Міжнародний майстер-клас, ще раз підкреслив, що Буковина – це земля без кордонів у серцях людей, де зберігається пам’ять про предків і водночас народжуються нові ідеї, натхненні багатовіковою спадщиною. Писанка на Буковині – це символ не лише весни, а й неперервного культурного діалогу, який долає всі бар’єри.
У ці складні для нашої країни часи ми продовжуємо творити, плекати традиції, підтримувати одне одного і вірити в перемогу. Сьогодні ми власноруч створили писанки, що стануть символами нашої незламності, світла, яке завжди перемагає темряву.
Тож нехай у кожному штриху воску, у кожному кольорі буде закодоване найсильніше побажання – миру, свободи та щасливого майбутнього для нашої рідної землі.
Потрібно мати велике терпіння, незгасаючу любов, глибокий розум, щоб шанувати звичаї, і творити писанку. За тими малюнками стоять образи віддалених епох, стоять символи прихильності, що оберігають людей від зла! Кожен колір, кожна лінія в них вселяє конкретні почуття й думки. Кожна фарба в писанці має своє життя, свою символіку, своє окреслення радості. Писанки – це шедеври мініатюрного живопису, в яких народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу.
До слова запрошували Аллу Чечул, доньку неперевершеної писанкарки Василини Сумаряк, заслуженої майстрині народної творчості України.
Писанка – це не просто витвір мистецтва, а мова символів, закодованих у візерунках і кольорах. Кожен відтінок несе в собі глибоке значення. Щоб глибше зрозуміти, яке послання несе кожна писанка, Лілія Холеван розповіла про символіку кольорів у писанкарстві.
Сьогодні з нами були майстрині писанкарки, які не лише зберігають давнє мистецтво писанки, а й діляться з ним, відроджуючи традиції рідного краю. Марія Касіян і Василина Бойчук знають секрети писанкарства, які передаються з покоління в покоління. Давні обряди, пов’язані з писанкою, надзвичайно цікаві і повчальні. Про деякі з них розповіла Марія Касіян.
Сьогодні кожен з присутніх став частиною давньої традиції та вклав у свою писанку найсвітліші побажання. Безперечно, кожен, хто взяв до рук яйце мав єдине бажання – найшвидшої Перемоги. Перемоги життя над смертю. Візерунки та кольори наповнили його змістом. Присутні молили Господа Бога, щоб кожен штрих був не просто зображенням, а посланням миру, добра, дружби та перемоги.
Захід відбувся у рамках практичного лекторію “Великодні звичаї Вижниччини”, який спільно організували Вижницький фаховий коледж мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка та Вижницька Районна Рада. Варто зазначити, що до організації проведення даного заходу радо долучилися Вижницька міська рада, Підзахаричівська гімназія Усть-Путильської сільської ради, ГО “Волонтери Вижниці” та Благодійна організація БФ “Явір”.
На майстер-класі працювало шість локацій.
– 1-2 локація – Писанка румунська неповторна. Кураторки локації Люсія Генцар, Бриндуса Песларі, Діана-Олександра Воящук.
– 3 локація – захарецька писанка. Кураторки локації Софія та Лілія Холеван.
– 4 локація – Хоровівська писанка. З давніх-давен село Хорови вважається центром писанкарства Буковинської Гуцульщини. Кураторки локації Марія Касіян і Василина Бойчук
– 5 локація – Буковинська неповторна. Кураторка Марина Думітро та її чудові учениці. Марина – випускниця нашого коледжу. ЇЇ шедевральні диво твори на страусиних яйцях зачарували всіх присутніх у нашій залі.
– 6 локація – Писанка нової доби. Кураторки Зіновія Сірецька та Ольга Мицкан. Відрадно те, що саме на цій локації творили наймолодші учасники – учні Іспаської гімназії зі своїми наставниками.
Наостанок ведучі дійства, представники місцевої влади, директор коледжу Роман Гаврилюк подякували всім, хто творив писанкове диво та ділився своєю енергією.
Нехай ця традиція живе у ваших домівках, передається з покоління в покоління, а наша Буковина й Україна розквітають у мирі та злагоді!
До нових зустрічей і нових творчих звершень! Мирного Великодня!
Марія Козубовська,
завідувачка музею старожитностей та етнографії Буковинської Буковини, заслужений працівник освіти і науки України.
