Художнє ткацтво в історичному контексті

      Традиційна культура орнаменту займає особливе місце у численних творах, виконаних у техніках ткацтва. Праці студентів та випускників Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка відзначаються глибинним пластичним відчуттям кольору, гармонійною побудовою барвистої гами, в чому проявляється потужний та безпосередній вплив традиційного буковинського килимарства. Молоді митці широко використовують авторські інтерпретації традиційного орнаментального декору з його складною знаковою системою та викристалізованою упродовж століть символікою. Значною популярністю користуються, зокрема, композиційні схеми, притаманні для давнього в регіоні писанкарства. Спостерігаємо практику вилучення окремих звичних елементів орнаменту із загального орнаментального ряду та переведення їх у ранг асоціативних сюжетно-тематичних композицій. Поруч із цим студенти і випускники все частіше звертаються до авторських зображально-живописних композицій, де текстильні вироби вочевидь межують із декоративним малярством. Крім площинних складових, у цьому разі можуть з’являтися об’ємно-просторові деталі.

 

     Історія становлення відділу позначена кількома етапами, що становлять невід’ємну складову сучасного практичного і педагогічного досвіду. Перший етап, що передує появі художнього ткацтва, пов’язаний з діяльністю килимоткацького відділення. Його програма відповідала ремісничим засадам, та носила переважно промисловий характер. Тут широко практикувалося виготовлення тематичних килимів, зокрема, у перше повоєнне десятиріччя, коли вони набули особливої популярності. У 1955 році поряд з відділом «Килимарство» було організовано відділ «Художнє ткацтво», що знаменує другий етап становлення відділу. Його розвитку сприяла робота молодих та талановитих викладачів-художників, а саме: І.С.Баричев, В.П.Куров, П.І.Матвієнков, В.І.Нікуліна, Є.М.Тиріна та інші. Протягом декількох років два відділи працювали паралельно. Після їх об’єднання роботу циклової комісії очолив І.С.Баричев. У період організації нового відділу проведена велика робота по створенню навчально-методичної та матеріальної бази. За проектами викладача Баричева І.С. майстер Ключан М.І. виготовив малогабаритні ткацькі верстати, досить оригінальні та унікальні за зовнішніми та внутрішніми характеристиками. Трохи згодом ними ж були створені верстати звичайних розмірів, що давало можливість учням на практиці вивчати технологію художнього ткацтва.

     Велика увага зверталася на вивчення студентами кращих зразків народного мистецтва нашого краю, та усієї країни. Ведеться дослідницька робота, збирають зразки місцевих народних вишивок, тканин, замальовок буковинських килимів. В 1960 році відбувся перший випуск спеціалістів художнього ткацтва. Тематика дипломних робіт була дуже різноманітною: візерункові тканини, скатертини, портьєри, покривала, доріжки тощо…

З активізацією пошуків нових художньо-виражальних засобів, введенням певних методологічних удосконалень молодим поколінням педагогів, дозволяють говорити про третій етап ґенези художнього ткацтва у коледжі. Інноваційний підхід І.І.Баричевої до текстилю перетворив очолюваний (з 1995 по 2002рр.) нею відділ на своєрідну розумову скриню. Під її керівництвом студенти створюють нові цікаві роботи на основі кращих зразків традиційного мистецтва.

     За багаторічне існування, художнє ткацтво у Вижницькому коледжі перетворилося на самобутній осередок. Школа, як відомо, починається в школі, і вже далі художник на цій основі розвивається як творча індивідуальність, водночас йому не потрібно витрачати десятиріччя на пошуки і відкриття секретів ремесла. Схема «ремесло – мистецтво» плідно реалізовуються в контексті нашого осередку, який у своїй інтерпретації творчого процесу тяжіє до виховання пластичного мислення – виражальними засобами текстилю. Опора на чітко визначену Етно регіональну традицію, багатий практичний досвід, мобільність щодо новітніх реалій сучасного текстилю, а також професіоналізм, знання ремесла є фундаментальними засадами нашої фахової школи.