Гості музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини

Історія розвитку Буковини, зокрема Вижниччини, є надзвичайно цікавою та багатогранною. Цей край завжди вважався зразком мирного і толерантного співжиття різних етнічних груп, залишаючись привітним і гостинним для всіх людей доброї волі. Більше 200 років тому Буковина стала новою батьківщиною для перших колоністів з прирейнської Німеччини (швабів), які прибули сюди в 1782 році.

21 вересня 2024 року музей старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну відвідали нащадки тих німецьких сімей, які колись мешкали в нашому краю. Люди різного віку та уподобань із спільними поглядами та бажаннями з цікавістю слухали про створення музею, етапи розвитку навчального закладу, знайомилися зі звичаями та традиціями нашого народу, а також історією німецьких поселень у регіоні. Варто зазначити, що переселенці отримали земельні ділянки, грошову допомогу, сільськогосподарський інвентар та худобу, що дозволило їм швидко створити міцні господарства.

Основою господарства німецьких селян було землеробство та тваринництво. Маючи в користуванні 10-15 гектарів орної землі, вони застосовували багатопілля з правильною сівозміною та використовували різноманітний інвентар. Німці також обробляли чужі поля на умовах оренди, вирощуючи жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу та кормові культури.

З середини 19 століття німці почали розводити продуктивні породи корів, зокрема бернську, симентальську та альгауську. Корів утримували в утеплених стійлах, забезпечуючи їм комфортні умови.

Хоча німецькі колоністи загалом були заможнішими за корінне населення, їхній побут, одяг та їжа не відзначалися пишністю. Чоловіки носили прості широкі штани, кофти та картузи. Жінки влітку одягали короткі спідниці темно-синього або червоного кольору з квітковими платками на голові. Святковий одяг складався зі світлого плаття, білого фартушка та чорного шовкового платка.

Німці любили ситно поїсти, споживаючи молочні продукти, супи, м’ясні бульйони, горох і квашену капусту з кнедлями. На Буковині популярні й до сьогодні книглі, які готують у багатьох місцевих сім’ях.

Як і корінні жителі Буковини, німецькі колоністи мали свої звичаї та обряди, які формували їхню духовну культуру. Наприклад, на храмове свято вони прикрашали високий стовп біля шинку, танцювали та співали під акомпанемент гармоніки, виконуючи традиційні пісні.

Німецькі селяни також вірили в різноманітні прикмети, пов’язані з тваринами та природою. Наприклад, червона стрічка на красивій корові вважалася оберегом, а поява сови обіцяла неприємності.

Вклад німецьких колоністів у розвиток краю був значним: вони освоювали землі, корчували ліси і розвивали сільське господарство. Німецька література також відіграла важливу роль у культурному житті Буковини, де працювали письменники, які оспівували край і його людей.

Гості з цікавістю слухали про поселення, які існували на території нашого району, та з задоволенням сприймали німецькі слова, що використовуються в нашій мові, такі як ГОФА, КРЕДЕНЕЦЬ, ДУРГШЛАГ, ГАКЛЮВАТИ, РАЙБУВАТИ, ВАХТА, РАНТУГ і т.д.

Історична доля Буковини сформувала таку структуру суспільства, де кожна національна група зберігала свої особливості та розвивала свою культуру.

Марія Козубовська, викладач коледжу.