Музейні зустрічі
Землею сизих буків, буковинським краєм, зеленою Буковиною називають наш чарівний куточок, де ми живемо і творимо! Кожного, хто загостить сюди, Буковина, наче дівчина-красуня у веселково гаптованій сорочці, зустріне добром та ласкою і поведе в глибину віків, у правічну слов’янську землю…
Багато славних імен пов’язано з нашим краєм, який щедрий на рясні таланти.
В усі часи наш народ творив та творить свої духовні скарби.
20 квітня в Музеї етнографії та краєзнавства Гуцульщини, що знаходиться в селі Підзахаричі Усть-Путильської територіальної громади, відбулася музейна зустріч на тему: “Богдан Форвин – відомий канадський науковець, дослідник історії українців Канади, художник, літератор, бібліотекар, громадський діяч і меценат.” Організаторами заходу виступили Підзахаричівська гімназія під керівництвом Фрозіни Томюк та товариство “Буковинська Гуцульщина”, яким керує Михайло Григоряк- знана людина на Гуцульщині та поза її межами.
В рамках зустрічі було вперше презентовано дослідження про життя видатного канадського діяча, вихідця з Вижниччини, Богдана Форвина, який народився в с.Підзахаричі. Батько Форвина був дяком. Початкову освіту майбутній науковець здобував у Вижниці, а потім продовжував навчання у бурсі в Чернівцях. Вибух Першої Світової війни змусив молодого студента повернутися до рідного села. Його батько був арештований першого дня війни та помер 24 лютого 1915 року в таборі «ненадьожних» в Талсгофі. Молодий Форвин продовжував приватно студіювати науку завдяки доброму сільському парохові отцю Калинчуку. Навчання перервала служба в австрійській армії на італійському фронті. Опісля Богдан Форвин служив в легіоні Українських Січових Стрільців, а з 1922р. по 1924р. перебував на службі у румунській армії в ранзі сержанта. Через політичні та економічні причини в 1924 році переїхав до Канади у м. Ванкувер. В Канаді Богдан Форвин працював на різних роботах, провадив бізнес, подорожував, продовжував своє навчання. Навчався у Ванкуверській школі мистецтва, яку закінчив у 1935 році. Заснував підприємство, основна діяльність якого була пов’язана з оформленням будинків.
З 1925 року брав активну участь в діяльності Товариства «Просвіта», а в 1927 році був одним з організаторів Ванкуверського відділу Українського Товариства Взаємної Помочі. Згодом, через рік, зорганізував українську бібліотеку при Взаємній Помочі та керував нею упродовж 56 років. Активно пропагував українську книгу у Ванкувері. Бувши активним в громаді, Форвин не занедбав наукові праці. Дослідив, написав і видрукував три об’ємні наукові праці. Перша – «Британська Колумбія. Українці» (1957); друга – «Бібліотека товариства Взаємна Поміч й українська книжка у Ванкувері» (1959). Найголовніша друкована праця – «Словник українських прізвищ в Канаді»(1974р.). Праця охоплює понад 30700 прізвищ, що їх зібрано впродовж семи років. Це перша і досі єдина праця такого роду в українському назвознавстві. За віддану працю Ф.Богдана було нагороджено Шевченківською медаллю в 1984 році. Разом з тим, подружжя Богданів – відомі та довголітні жертводавці на українські суспільні та наукові цілі. Зокрема – на Колегію св.Андрея, Український музей у Саскатуні, фонд св.Володимира і Українську Фундацію ім.Тараса Шевченка. Всього їхні пожертвування перевершили 160 тисяч доларів.
Цікаві розповіді про події початку XX століття, які відбувалися на території нашого краю та й в житті Форвина учасники дійства дізналися від Фрозіни Томюк та Михайла Григоряка, а також екскурс в історію рідного краю періоду першої світової війни зробив Дмитро Козубовський – заслужений працівник освіти України, викладач Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка.
Всі виступи надихнули присутніх на подальше вивчення історії рідного краю та народних традицій, а також вести дослідження про визначних особистостей краю.Виставка дипломних робіт студентів Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка, яку відвідали всі учні гімназії та гості дійства, дефіле в костюмах у стилі неофольк від студії моделей «Folk Art» під керівництвом Зіновії Сірецької – викладачки фахового коледжу та голови циклової комісії, щире спілкування небайдужих людей про розквіт і популяризацію нашого краю не залишили байдужими всіх глядачів та гостей імпрези.
У заході взяли участь керуюча справами виконавчого апарату Вижницької районної ради Олена Чепух, заступниця начальника Вижницької РВА Ганна Гринчук, завідувачка Музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини ВФКМД імені Василя Шкрібляка Марія Козубовська, заступниця голови товариства “Буковинська Гуцульщина” – Наталія Вятковська, представники Усть-Путильської територіальної громади: староста села Підзахаричі Василь Кушнір та громадська діячка Антоніна Скидан, учні та вчителі Підзахаричівської гімназії, студенти коледжу та громадськість.
Зустріч у музеї була надзвичайно цікавою, пізнавальною і все більше ми переконуємося, що музей повинен бути оселею муз, повинен одночасно бути і школою, і храмом, священним місцем, куди повинно стікатися все для вивчення прекрасного і для поклоніння красі, щоб потім і в житті розуміти та любити красу.
Марія Козубовська – завідувачка музею старожитностей та етнографії Буковинської Гуцульщини ВФКМД імені Василя Шкрібляка, викладачка коледжу