Ми українці незламні, маємо пам’ятати і продовжувати свої давні традиції. Без них − не буде народу, не буде нашої історії, не буде нашої Батьківщини! Другого травня 2024року відбувся Всеукраїнський виховний захід «Народні звичаї та традиції Великодня». Викладачі провідних навчальних закладів зібрались, щоб поділитись «Народними звичаями та традиціями Великодня у різних областях України».
З давніх-давен яйце, як і дерево, вважалось символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду. Про відродження традицій писанкарства на території центральної України вела мову завідувачка зразковим музеєм побуту Київщини ВСП «Технолого-економічний фаховий коледж БНАУ» Наталія Миколаївна КОСТЕНКО. Розповідь
доповнювалась відеофільмом, презентацією музею і , звичайно, цікавими традиціями , які популярні на Київщині.
Ольга Василівна Печевиста, заступник директора з виховної роботи Калинівського технічного фахового коледжу ознайомила всіх присутніх з великодніми традиціями свого регіону, а саме головними обрядами, заборонами та повір’ями. Вихованці коледжу розповіли про вербу та її символіку на Великдень.
Рушник в Україні вважають також символом пробудження й оновлення життя. Первісно господині вишивали великодній атрибут власноруч, щоб наповнити дім теплом і святковою енергетикою. В орнаментиці домінували вишиті символи, що передавали радість свята Воскресіння. Паска (великодній хліб) — символ родючості. Хрест означав людину, крашанки або писанки — вічне життя й зародження нового. Рисочки символізували землю, вербові гілки — безсмертя, квіти — радість, свічка — божественне світло… Про особливості української великодньої вишивки розповіла завідувачка музеєм Борщівського агротехнічного фахового коледжу Оксана Романівна ВОВК. Презентація борщівських сорочок зачарувала всіх присутніх колоритом і легендами, які пов’язані з цим краєм.
Тиждень перед Великоднем називають чистим або білим. Кожен день цього тижня має своє призначення. Люди перед Великоднем білили хати, прикрашали образи рушниками, прибирали подвір’я… готувалися до Страсної п’ятниці.
У Велику П’ятницю родинне життя набувало особливого настрою. Люди розмовляли між собою пошепки, намагалися не кричати, не лаятися, не встрявати в суперечки.
Кожна господиня готує паску по-своєму, так, як це заведено в родині й передаєтьсяз покоління до покоління. . Щоб паска вдалася, то замало муки білої і всяких приправ, потрібно мати добрі думки та щире серце. Великоднє тісто, як мала дитина, любить, щоб з ним обходились лагідно. Адже з давніх-давен наш український народ понад усе цінив хліб, сіль і честь. Хліб – то багатство, достаток, сіль – то гостинність і щирість, а честь – то людська гідність, за яку предки наші стояли, навіть не маючи шматка хліба, ані дрібки солі. І нам, спадкоємцям, заповідали берегти хліб як найбільшу цінність. Кожен регіон нашої країни має свої особливості випічки пасок. Із секретами випічки Буковинської паски мали честь поділитися завідувачка музеєм старожитностей та етнографії БУКОВИНСЬКОЇ Гуцульщини Вижницького фахового коледжу мистецтв та дизайну імені Василя Шкрібляка Марія Петрівна Козубовська та студентки першого курсу Ірина Задорожна і Анастасія Бока. Родзинкою презентації став відеофільм Вадима Перетятка «Великодній дотик до традицій: майстер – клас Буковинської випічки». Щиро завдячуємо Наталії Вятковській за чудовий майстер- клас з випічки Буковинської паски та створення поминального Великоднього деревця, що спонукало всіх присутніх і надалі вивчати забуті традиції і звичаї нашого народу.
З особливостями великодньої випічки в різних регіонах ознайомила завідувачка навчально-виробничої практики ВСП «Технолого- промисловий фаховий коледж Вінницького НАУ» Світлана Дмитрівна ТУЗОВА
Формування великоднього кошика – особлива справа, до якої треба підходити з усією відповідальністю та натхненням. Продукти, які туди покладе господиня , освятять у храмі й саме їх потрібно споживати під час особливого великоднього сніданку, коли родини після Великого посту вперше їдять скоромну їжу. Як формувати великодній кошик та що в ньому має бути розповіла практичний психолог ВСП «Козелецький фаховий коледж ветеринарної медицини» Катерина Григорівна ШУМАР.
За давнім повір’ям, хто скуштує по шматку від дев’яти різних пасок – цілий рік буде щасливим. Отож, хтось для того, аби обмінятися великоднім хлібом та крашанками, а хтось – щоб пограти у традиційні великодні ігри і поспівати веснянок, – збираються на Великдень біля церкви, відбувши вдома родинний святковий обід…
А вже у великодній понеділок люди ходили один до одного в гості, христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним. Ще є одна назва понеділка – це «обливний», бо в цей день за стародавнім звичаєм хлопці обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм крашанки. Світлана Богданівна ІВАШКО, заступник директора з ВР, Лілія Петрівна КЛЕМБА, завідувачка музеєм коледжу ВСП «Горохівський фаховий коледж» ЛНУП представили звичай «обливаного» понеділка.
На завершення дійства методист, спеціаліст вищої категорії НМЦ ВФПО Ірина СТЕПАНОВа, Надія Єрохіна відзначили, що оцінити скарби нашого талановитого народу неможливо, а нам всім необхідно вивчати і пропагувати звичаї і традиції нашого благословенного народу.
