Літературне заняття-диспут

Я знову перечитую «Кобзар»

Тарас Шевченко прийшов у світ, коли ще скутий кригою, сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що немов із серця упала Славутичу на груди і розтопила кригу. Перший крик тоненькою тріщиною проліг у глибоких льодах, щоб лавиною пустити древнім руслом праслов’янської ріки льодохід весняних надій.

         Квітень землю уквітчав зеленим рястом і приніс на весняних крилах молодому кріпакові вистраждану волю.        Травень квіти зібрав зі всієї України і сльозою скропив, і вірою повив та встелив Кобзареві останню путь з Петербурга до його вічного і тихого дому – на Чернечу гору, що стала Тарасовою горою.

         Вічна  Шевченкова весна прийшла на землю, яку сходив Тарас малими босими ногами і засіяв словом, а слово то було про Матір і про Україну.

Літературне заняття-диспут «Я знову перечитую «Кобзар», присвячене творчості Т.Г.Шевченка, підготували і провели студенти першого курсу ХОД, ХВ (викладач Гордейчук Н.І.). Учасники свята не тільки декламували вірші нашого Пророка, але й ділилися своїми думками щодо актуальності поезії Кобзаря. «Тарас Шевченко – це не тільки наше сьогодення, Тарас Шевченко – це наше майбутнє», - наголосили студенти.